"Не згасне свіча пам'яті..."

      Голод...Різні думки спадають, коли чуєш це слово. Наше покоління не знає, що це таке. Ми маємо вдосталь їжі й не замислюємося над тим, що їстимемо завтра. Коли чуємо слово "голод", уявляємо порожній холодильник, неприємне відчуття в животі, шалений апетит. Але не те, що уявили б люди, які пам'ятають страшне лихо сорок сьомого, а ті, що пережили тридцять третій, не захочуть, можливо, і згадувати.
      В історії людства було чимало жахливих моментів, які навічно закарбувалися в пам'яті наступних поколінь. Проте, навряд чи знайдеться щось страшніше за Голодомор 1932-1933рр., штучно створений радянською владою. За ці два роки голодною смертю померли сім мільйонів українців. То був страшний, і на відміну від природного голоду в 1947р., навмисний голод.
       За радянських часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною незалежності, ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом.
      У День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933рр., 23 листопада 2013 року,  у 80-ті його роковини, по всій Україні відбулися скорботні заходи. Наша бібліотека теж не виняток. Користувачам на протязі де-кількох днів було представлено книжково-ілюстративну виставку "Лиха коса Голодомору" .
Фотоматеріали, представлені на ній переносять в ті лихі, страшні часи та відтворюють усю біль та жах, який витримали на собі люди того часу. Не можна без сліз на очах спокійно гортати хроніку тих днів. Також 23 листопада на протязі дня для користувачів бібліотеки були представлені відео-матеріали про Голодомор..
        Це сташна трагедія і ми з вами не маємо права її забути, і мабуть, правильніше буде сказати: "Таке не забувається..." Нехай земля буде пухом всім тим, хто був зморений голодом і вбережи нас Боже від того,  щоб коли-небудь це страхіття знову повторилося.
       Запалимо в своїх душах свічку пам'яті за душі тих, хто став жертвою ГОЛОДОМОРУ...

                                                     Не забудеться ніколи
                                                     Те голодне лихо
                                                     Й ті роки, що в Україні
                                                     Люди помирали тихо...

 

"Рідна мова моя - як джерельна вода!"

         Ми з вами живемо на чудовій, багатій, українській землі. Це - наша славна Україна. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає давнини. Ми українці - любимо свою землю, свою пісню, свою мову.
        Згідно з Указом Президента України -  9 листопада оголошено Днем української писемності та мови,  але засновано його було значно раніше - ще в 1917 році , на честь преподобного Нестора Літописця. Він став достойним послідовником творців слов'янської писемності Кирила та Мефодія.
        Мова - це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це скарб, в який кожен народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почуття.
        Мову нашого простого народу передав нам у спадок Григорій Сковорода, вдосконалив її Іван Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар - Т.Г.Шевченко. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова.
         Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. У Конституції України, ст.10, є такі рядки: "Державна мова в Україні є українська мова." Тож наша мова живе, квітне та розвивається.
         Саме до дня української писемності та мови в нашій бібліотеці було організовано книжкову виставку "Рідна мова моя - як джерельна вода!" Дана виставка допоможе користувачам бібліотеки глибше пізнати історію рідної мови та більш досконало її вивчити.
     Тож давайте всі разом будемо прославляти нашу рідну мову, а ще- говоримо українською!