"Пам'ятаємо..."

      Ці янголи нам з неба

      Крилами махають.

      Вони із Богом, поряд

      Україну зберігають...

   Говорять, пройде час і все забудеться, біль притупиться. Час лікує...

   Ні, не згодна! Не забудеться, не притупиться, не вилікує!

   Як можна забути захисника чи захисницю, які стали на захист країни. Нашої з вами рідної України! 

   Невже людська пам'ять може стерти це з свідомості? Ні! Нізащо! Ніколи!

  29 серпня  відзначаємо День пам'яті захисників України.

   Наші захисники, наші воїни світла! Знаю, що ви з нами, як модно зараз говорити, 24/7. Тільки ніхто з нас достеменно не може усвідомити як можна встояти 24/7?! А вони можуть, бо вони - наші, українські, справжні патріоти своєї країни, які за її честь та незалежність - порвуть, розшматують. І можуть 24/7 з 2014 року.

    Низько вклоняємося та дякуємо за захист! Нехай береже вас Всевишній і допомагає встояти 24/7.

    А тим, хто не з нами, хто там далеко вже на небесах, тихо прошепочу, піднявши очі до неба: "Молюся за ваші душі та ваш спокій там, далеко-далеко, але так близько до нас. Спочивайте з миром!"

    Ви - наші промінці сонячного світла, які оберігають та вклоняються нам з небес...

    Вічна пам'ять та шана загиблим Героям!

                                             СЛАВА УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ СЛАВА!

    Ти запали сьогодні свічку, мамо...

"День міста"

    Я - Україна! Я - Охтирка!

   Я - немовля, дитина, дівчинка, дівчина, кохана, жінка, мати, берегиня, пані, сестра, бабуся, подруга.

   Я - красива, статна, заможна. Я народилася, зростала, дорослішала, мудрішала, дбала, створювала, будувала, піклувалася, оберігала. Я любила і люблю своїх синів та донечок. Вони - моє все! Вони - це я! Я пишаюся своїм охтирським родом!

  Ми жили всі разом в мирі та злагоді. Кохали, працювали. Раділи один за одного. Планували і мріяли. Ми просто жили!!!

  Але, одного дня, вірніше - однієї ночі, десь там, на раші, вже майже на початку весни, вирішували жити нам далі чи ні?!

  І розпочалася війна... Страшна, жорстка, люта, пекуча, кульгава, чорна, немита, нечесана, немовби старюща бабуга, якій уже все остобісіло в цьому житті і вона вирішила полютувати. Та перед тим як відійти на той світ, схотіла забрати з собою Україну і мене - Охтирку...

  Але, не так сталося як гадалося! Я - боролася, падала, вставала, плакала, волала, вірила, надіялася і молилася! 

  Я - вижила, вистояла! Я - Охтирка!

  Я - жива і житиму! Ще більш розквітну, стану ще більш заможнішею, адже я народилася вдруге, навесні. З новою силою, з новою весною! І, обов'язково, з перемогою!

  Я - місто-герой моєї матінки України!

                               МОЇЙ НЕЗЛАМНІЙ  ОХТИРЦІ   ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...

                                     З ДНЕМ МІСТА ШАНОВНІ ОХТИРЧАНИ!

"Вітаємо, країно!"

    Привіт, моя країно! Моя і наша!

   Сьогодні у тебе святковий день, насичений різними подіями, зустрічами, привітаннями, обіймами, поцілунками, подарунками.

  Але...ВІЙНА...

  Знаю, моя рідненька, для тебе сьогодні свято без настрою, хоча з подарунками, обіймами, зустрічами.

  Знаю, моя мила, чому без настрою, бо не можеш запросити до святкового Майдану всіх своїх синів та донечок, онучат, справжніх братів та сестер, щоб поділитися з ними радістю і  щастям.

  Знаю, моя сивочола, бо багатьох вже немає на цьому світі, а інші ген-ген далеко. А найстарші твої сини та доньки на варті. На варті твого і мого, нашого спокою та захисту.

  Знаю, обов'язково, відсвяткуєш!

  Знаю, настане твій день, переможний день! І тоді буде справжнє свято. Яскраве, наше - українське, із зустрічами, привітаннями, обіймами, поцілунками, подарунками і щасливими сльозами на очах.

  І на твоїм святковім Майдані, обов'язково, зберуться всі твої сини і доньки. А ті, які вже не з тобою, радітимуть за тебе, за нас, з небес... І ти, обов'язково, заспіваєш - " Ще не вмерла України, ні слава, ні воля!"

                                                   З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНЦІ!

 

"Бібліотека і молодь - є контакт!"

 Молоде покоління Україна вітає!

Вітає своїх наймолодших,  патріотичних, красивих, справжніх, амбітних, цілеспрямованих, креативних, мужніх, стійких синів та доньок зі святом - Міжнародним Днем Молоді!

  В сьогоденні, молодь - це наше майбутнє, це - наш розвиток вперед, відродження держави, її фундамент і міць. 

  Молоде покоління зараз дуже різностороннє. Вони знають все і цікавляться всім. Навчаються, працюють, волонтерять, допомагають, захищають. І це не може не радувати. Наразі інформаційних платформ дуже багато і обрати є з чого для свого особистого розвитку та самоосвіти. Не стоїть осторонь і бібліотека. Для нашої молоді маємо сучасну різножанрову літературу українських та зарубіжних авторів. Потрібно тільки завітати до бібліотеки та обрати свій формат.

  Тож, ще раз зі святом, наша українська молодь! Нехай вам щастить у всьому, нехай перед вами відкриються всі дороги у щасливе, мирне життя!

"З сумом і болем..."

   Сумна звістка пронеслася сьогодні і нашою громадою, і сторінками соцмереж.

  Відійшов у засвіти Олександр Миколайович Скиба. Цю прекрасну, щиру, мудру, інтелігентну людину знало все наше місто, та, мабуть, не тільки наше.

  Краєзнавець, історик, вчитель, співак, інтелігент, активіст усіх масових заходів, українець з великої літери, справжній патріот своєї країни. Спілкуючись з ним, накривало таке враження, що Олександр Миколайович знає все, що не запитаєш і розповість так, що хотілося слухати і слухати.

  Довгий час Олександр Миколайович був активним учасником нашого бібліотечного клубу "Квітучий сад". Він був в ньому єдиним чоловіком.

  Всі жіночки клубу завжди за нього піклувалися і підтримували, а ще дуже любили слухати підготовлені ним розповіді на будь-яку тему.

  Публікуємо, мабуть, останні прижиттєві фото Олександра Миколайовича. Це - квітень місяць цього року, засідання клубу, присвячене ювілею поетеси Ніни Багатої.

  Спочивайте Олександре Миколайовичу спокійно та простіть нас за все...

  Будемо молитися за упокій душі світлої людини, яка була так близько до Бога...

  Царство небесне та вічна пам'ять!