Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, - з усім цим пов'язане наше історичне минуле. Розказували нам матері, бабусі, що не так давно, але за їхніх часів, веселіші були люди, вміли поспівати, пожартувати. Вдень робили всі свої роботи, а ввечері збирались на толоку, допомагали один одному, а ще - кожен мав свою роботу- вишивали собі одяг - блузки, сорочки. Та ще, щоб таких ні в кого не було. Це значить, що кожна дівчина придумувала собі візерунок. Вишиваючи, співали різних пісень, таким чином, учились співати. А потім танцювали традиційних українських народних танців. Хто не вмів вишивати, співати, танцювати - на толоки не ходили. Цього всього треба було навчитися. Це підносило їх національну свідомість і гордість. Гордилися, що він - українець чи вона - українка. Все це разом і прищеплювало любов до своєї Батьківщини України, її історії, її минулого і майбутнього, а потім вже до всього людства, до загальнолюдської культури.
В третій четвер травня кожного року, ми українці, святкуємо
ДЕНЬ ВИШИВАНКИ! Зранку, йдучи в справах, одягаємо вишиванку, а разом з нею - гарний настрій та вдачу. Вітаємо один одного зі святом та бережемо як найціннішу святиню вишивку наших пращурів, передаємо її дітям та онукам у спадок, як сімейну реліквію із покоління в покоління! Із цього - горді!
Шануймо спадок своїх предків!
 |
| Сімейні цінності життя |
 |
| Спадок від бабусі |
Немає коментарів:
Дописати коментар