22 листопада - День пам'яті жертв Голодоморів в Україні. Запаліть в своїх серцях і душах свічу пам'яті. Згадайте і пом'яніть невинно убієнних. Помоліться...
ДАЛЬНІЙ ГІСТЬ
Крізь час, крізь біль таки дійшов до нас
Опухлими ногами Тридцять Третій.
Гіркий дарунок у вузлі припас -
Небачене, страшне коріння смерті.
О ні, не смерті - безлічі смертей.
Поклав його на покуті Вкраїни,
Щоб прикипали погляди людей
До сьомого прийдешнього коліна.
Поклав і харч свій - чорне диво з див -
Плескатий коржик із лузги та листя.
І тяжко сів. Ще поки є сліди
Тих днів, він мусить людям розповісти,
Як виточила сталінська рука
Життя з мільйонів, наче з діжки воду,
Як цвинтарі текли по рівчаках,
Росли горби й горбочки на городах.
Разючу правду спогади проллють...
Просили хлібця вустоньки дитяти.
Від голоду, та більше од жалю
Над ним конала безутішна мати.
Усе змели в дворах свої ж кати -
До дрібочки пшона, до квасолини.
О Боже правий! Скарбом золотим
Вважався кусень дохлої конини.
Лилась, мов траур, солов'їна трель.
На буйство мору, послане злочинно,
Дивилась пустка із сиріт-осель
Сухими, божевільними очима.
"І хто тепер за все це відповість,
Де хата, що в історії не крайня?!" -
Питає Тридцять Третій - дальній гість,
Але у відповідь - мовчання.
Ніна БАГАТА
Немає коментарів:
Дописати коментар