Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшна чума
Голодомору. Ніколи світ не бачив такого штучно створеного лиха. Ніколи про горе настільки великого масштабу так голосно не мовчали в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли з лиця землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили…
…Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть… Це те, що залишає по собі слово
Голодомор в наших душах. Це те, що знищує свідомість і роз’їдає нас цілком. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати і не уникати. Це страхіття вдалося пережити моїм, нині вже покійним, бабусі, матері та тітці. Коли пригадую розповідь рідних про
Голодомор - плачу, тіло сковують мільйони мурах... Це жахіття не можу не згадувати, ради пам'яті бабусі, яка як могла рятувала себе і своїх діточок від голодної смерті... ЛЮДИ!!! Ми не можемо ще раз такого допустити! Адже скільки під час голоду висохло людей, які б мали стати батьками тих, хто мав би боротися за єдність, братерство і добробут України.
Наша бібліотека до цієї скорботної дати представила
виставку-факт "На підвіконні палахтить скорботи полум'я священне - то свічка пам'яті горить за всіх невинно убієнних..."
І нині, у річницю цієї страшної події, запалюючи свічку на підвіконні, ми думаємо про них, тихенько молимося за їхній спокій, за світлу пам’ять...