"Охтирка. Місто-герой яке вистояло"

   Я - Україна! Я - Охтирка!

   Я - немовля, дитина, дівчинка, дівчина, кохана, жінка, мати, берегиня, пані, сестра, бабуся, подруга.

   Я - красива, статна, заможна. Я народилася, зростала, дорослішала, мудрішала, дбала, створювала, будувала, піклувалася, оберігала. Я любила і люблю своїх синів та донечок. Вони - моє все! Вони - це я! Я пишаюся своїм охтирським родом!

  Ми жили всі разом в мирі та злагоді. Кохали, працювали. Раділи один за одного. Планували і мріяли. Ми просто жили!!!

  Але, одного дня, вірніше - однієї ночі, десь там, на раші, вже майже на початку весни, вирішували жити нам далі чи ні?!

  І розпочалася війна... Страшна, жорстка, люта, пекуча, кульгава, чорна, немита, нечесана, немовби старюща бабуга, якій уже все остобісіло в цьому житті і вона вирішила полютувати. Та перед тим як відійти на той світ, схотіла забрати з собою Україну і мене - Охтирку...

  Але, не так сталося як гадалося! Я - боролася, падала, вставала, плакала, волала, вірила, надіялася і молилася! 

  Я - вижила, вистояла! Я - Охтирка!

  Я - жива і житиму! Ще більш розквітну, стану ще більш заможнішею, адже я народилася вдруге, навесні. З новою силою, з новою весною! І, обов'язково, з перемогою!

  Я - місто-герой моєї матінки України!

  МОЇЙ НЕЗЛАМНІЙ ОХТИРЦІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...

"Шевченкова весна"

9 березня святкуємо День Народження Тараса Григоровича Шевченка

У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар як ніколи актуальний. Тарас був поруч із нами під час Революції Гідності, в тяжкі хвилини горя та смутку. Сьогодні, в такий нелегкий для всіх нас час, він теж з нами. В рядках його поезій знаходимо силу, віру і наснагу.

Для кожного з нас Шевченко - це сила, це - правда, це- віра, це - незалежність, це - Україна! Його вірші, взагалі все його життя, вся творчість пронизана волелюбством, жагою до справедливості, мужності. Шевченка неможливо не знати, не читати, не любити чи забути. Він - наша совість і честь!

І сьогодні, ми всі об'єдналися і обійнялися,Тарасе! Об'єдналися так, як ніколи досі! Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про біженців, хтось переказує гроші та закуповує необхідне для ЗСУ, хтось рятує, евакуює, витягує з-під завалів, хтось дбає про своїх близьких і вже будує план відновлення домівки, країни. Усі важливі і потрібні. І надалі тримаймося таких загальнонаціональних обіймів, аби разом зустріти нашу Перемогу і відновити державу!

До уваги користувачів представляємо книжково-ілюстративну виставку "Шевченкова весна". Приємного перегляду!

"Герої з народу"

 

    Сьогодні, 14 березня, в Україні відзначається День українського добровольця.

   Це визначний день людей, які за покликом власного серця стали на захист рідної Батьківщини та боронять її від загарбників.

  Саме 14 березня 2014 року перші добровольці з Майдану Незалежності вирушили на тренувальну базу для формування подальшого українського добровольчого батальйону. Завдяки добровольцям - їхній мужності, витримці, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдається зупиняти російського агресора і сьогодні.

  Дякуємо і шануємо тих, хто став на захист незалежності, суверенітету і територіальної цілісності держави від самого початку російської агресії.

  Вічна пам'ять полеглим і слава тим, хто продовжує боротьбу!

 До уваги користувачів у бібліотеці розгорнута виставка-посвята "Герої з народу".

                                СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

 

                       

"Символіка України"

 6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України». Згідно ст. 1 Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського. Як відомо, гімн кожної держави є одним із головних її символів.

 Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль державного гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали патріотичні настрої перед битвами. Ближчими до жанру гімну були козацькі пісні. Вони звучали як присяга перед Богом і Землею, честю і сумлінням.

Загальноукраїнського характеру набула пісня на слова Тараса Шевченка «Заповіт», яку у 1868 р. Микола Лисенко поклав на музику. З того часу поширюється традиція слухати спів «Заповіту» стоячи. Крім нього, часто виконуються також “Боже великий, єдиний, нам Україну храни" (муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського).

Своєрідними військовими гімнами стали й пісні «Ой, у лузі червона калина», «За рідний край», марш «За Україну, за її волю» та інші. Український національний та державний гімн - пісня «Ще не вмерли України ні Слава, ні Воля» був створений у 60-х роках ХІХ ст.

Слова національного славня (гімну) «Ще не вмерли України ні Слава, ні Воля» написав на початку 60-х рр. ХІХ ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист, Павло Чубинський (1839-1884).

Уперше слова гімну були опубліковані у львівському журналі «Мета» (1863) й дуже швидко вони стали популярними серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Певний час їх навіть приписували Т. Шевченку. 

 Автором музики був греко-католицький священик, композитор і диригент Михайло Вербицький. В 1864 p. Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захопленням зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького – мелодія майбутнього Гімну України. 

Упродовж багатьох років пісня «Ще не вмерли України ні Слава, ні Воля» виконувала функцію національного гімну, але тільки 15 січня 1992 р. вийшов історичний Указ Президії Верховної Ради України «Про державний Гімн України».

 

"Поетична квітка України"

                               10  цікавих фактів про Лесю Українку

  152 роки тому у Новоград-Волинському – 25 лютого (13-го за старим стилем) 1871 року – у шляхетній і освіченій родині Олени і Петра Косачів народилася дівчинка. Її назвали Ларисою, але вона візьме псевдонім «Леся Українка». Батько Лесі (Лариси Косач) був правником, дійсним статським радником, маршалком Ковельського повіту. Мати (у дівоцтві Драгоманова) – відома письменниця і громадська діячка, яка взяла собі псевдонім – «Олена Пчілка». Її брат, дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов – видатний український історик, філософ, дослідник мови, фольклорист, прихильник ідеї «європеїзму» України.

    Леся Українка знала більше 500 народних пісень, прекрасно грала на роялі, малювала картини.  Про ці та інші несподівані факти з біографії Лесі Українки розповідає Український інститут національної пам’яті:

   1. Перші півроку життя Леся провела з батьком – у Ольги Косач після народження доньки розвинулася анемія і вона поїхала лікуватися в Європу. Петро Косач на цей час узяв відпустку і цілком зосередився на опіці над старшим сином Михайлом та Лесею, фактично, врятувавши її від смерті.

   2. У Лесі та Михайла був особливий духовний зв’язок. Їх в родині навіть називали спільним іменем Мишелосіє. Також Лесю часто називали Зея, Зеєчка – за назвою сорту кукурудзи «зеяяпоніка» (тонка, як стеблина), бо вона була тоненька і тендітна, як стебло кукурудзи.

   3. З дитинства  поетеса була  дуже допитливою. Читати навчилася в 4 роки, у 5 почала писати драматичні твори, в шість – майстерно вишивала. У 9 років написала перший вірш «Надія» під враженням під враженням від засудження тітки Єлі.

  4. Леся могла стати першою в Україні жінкою-композитором, мала абсолютний слух і надзвичайний хист до музики. У 5 років почала грати на роялі і написала власну музичну п’єсу.

  5. Родина Косачів належала до аристократії, але при цьому всіляко підкреслювала свою українськість. Усі змалечку розмовляли українською, діти носили народні строї.

  6. Леся Українка була надзвичайнопрацездатною. Свою «Лісову пісню» вона написала за 12 днів. А поему «Одержима» – за одну ніч, перебуваючи  біля ліжка помираючого Сергія Мержинського.

   7. У ніч з 17 на 18 січня 1907 року на київській квартирі Косачів поліція провела обшук, вилучивши 121 брошуру соціалістичного змісту, що належали переважно братові поетеси. Лесю Українку та її сестру Ольгу заарештували і протримали у відділку ніч. З того часу Леся Українка опинилася під негласним наглядом поліції – навіть для поїздки в Колодяжне вона змушена була давати заяву поліції.

  8. Чоловік Лесі Українки Климент Квітка був молодшим від неї на 9 років і теж хворів туберкульозом. Довгий час Леся жила з ним «цивільним шлюбом» – повінчалися вони тільки в 1907 році, під тиском родини.

  9. Климент Квітка пережив Лесю на 40 років, присвятивши життя збереженню її пам’яті.  Вони зблизилися на ґрунті захоплення фольклором, разом бували у фольклорних експедиціях. Сама Леся Українка знала більше 500 народних пісень, і їхнє знайомство почалося з пропозиції записати ці пісні.

   10. Пам’ятники Лесі Українці є в Києві, Луцьку, Ковелі, Новограді-Волинському, а також в Торонто, Клівленді, Батумі, Саскатуні, Телаві та багатьох інших містах світу. За значний внесок Лесі Українки в українську літературу, її ім’ям у 1970 році назвали астероїд — «2616 Леся».

 Пам'ять про видатну українку Лесю, яка так любила життя, а ще більше Україну, назавжди залишиться в історії світу та переходе у спадок  українського народу із покоління в покоління.

"Вторгнення... Війна... Спротив..."

   Сьогодні... Сьогодні ще звичайний, будній день щасливого тижня, щасливого місяця, щасливого року, щасливого життя. В когось похмурий, буркотливий з самого ранку, в когось сонячний, гомінкий, веселий. Хтось поспішає у справах, хтось вже на роботі, хтось за шкільною партою, хтось вже в учбовій аудиторії, а хтось ще на роботі, хтось ще ніжиться у ліжку, а хтось вже планує як проведе з сім'єю вихідні. І все це ще сьогодні... А завтра, з самого ранку вже - війна ... Сьогодні ще всі живі і такі щасливі!

                                           Виживемо! Переможемо! Розповімо!

                                          СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!