"День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя"

  26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявити всьому світу про цілісність України. Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

 26 лютого 2020 року Президентом України Володимиром Зеленським було підписано Указ № 58/2020 "Про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя".

 Спротив розпочався 26 лютого 2014 року і триває досі! Даємо повномасштабну відсіч ворогу! Захоплюємося мужністю та героїзмом громадян України, які проживаючи на тимчасово окупованих територіях, чинять спротив та відстоюють територіальну цілісність України!

Крим - це Україна!

Слава Україні!

Героям Слава!

"Чорний день..."

 #війна

#спротив

#24Feb2022

#StandWithUkraine

 Сьогодні, моя Охтирка плаче...

"Мавка українського слова"

   Леся Українка... Її ім'я золотими літерами закарбувалося на скрижалях нашої літератури, нашої історії. Справжнє ім'я - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилася 25 лютого 1871 року.

  Дух Лесі завжди присутній серед нас, особливо в сьогоденні.

  Жінка-борець, жінка, яка "в серці має те, що не вмирає".

  Життя поетеси - це боротьба впродовж довгих років не тільки із суспільним ладом, а й боротьби з хворобою, яка вразила її ще в 1881 році.

  Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова - їй маємо завдячувати існуванню слів "промінь", "напровесні".

   Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:

у 4 роки дівчинка навчилася читати;

у 5 - грала на роялі;.                                              

у 6 років майстерно вишивала;

у 9 - склала перший вірш - "Надія";

у 13 років - вперше опублікувала свої поезії;

у 14 - видала першу свою поему "Русалка";

у 19 років написала підручник "Стародавня історія східних народів";

у 22 роки за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку "На крилах пісень".

  Леся Українка знала більше десяти мов, серед них латину та давньогрецьку. Вона завжди була оптимісткою, мріяла про щасливе життя свого народу. Україна стала її душею.

  Авторка написала багато творів, але якби в її творчому доробку була лише б "Лісова пісня", то саме це вже забезпечило б їй безсмертя.

  Леся Українка залишила нам по собі зброю - її слово, яке зараз нам всім так потрібне.

  Шановні читачі! Запрошуємо завітати до бібліотеки та вкотре насолодитися щирими, справжніми творами української класики, особливо, Лесі Українки.

"Два роки спротиву"

 #24Feb2022

#StandWithUkraine

#два_роки_нескореності

   24 лютого 2024 року минає два роки від початку повномасштабного збройного вторгнення рф на територію України.

    У ці сумні дні, українці об'єднуються, щоб знову, вкотре, привернути увагу світової громадськості до війни.

  10 років тому, 20 лютого 2014 року, російська федерація розв'язала війну проти України. Ворог окупував Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей.

  Здійснивши 24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення в Україну кремль хотів остаточно знищити військовим шляхом українську державу та ідентичність. Але ЗСУ дали гідну відсіч окупантам.

  Ми, українці, тримаємо оборону сьогодні на всіх фронтах. Демонструємо волю перемогти ворога, чим доводимо спроможність протистояти російській військовій агресії. 

 Ми щиро вдячні нашим захисникам і захисницям, Збройним Силам України, волонтерам, зарубіжним партнерам за захист та допомогу. 

  Ми боротимемося, доки не звільнемо від  російського окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство повинно й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної, правової держави в сім'ї європейських народів.

   До другої річниці повномасштабного вторгнення бібліотека представляє до Вашої уваги книжковий перегляд - "Моя країна: два роки нескореності".

                                           СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

"Моя історія війни..."

 #24Feb2022

#StandWithUkraine

#два_роки_спротиву

 Моя історія війни...

Спогади охтирчан. Отець Ігор Соловей.

  "Охтирку чекала окупація. 24 лютого по вулиці Перемоги мчали колони російської бронетехніки, а на залізничній станції в цей же час 93-тя бригада "Холодний Яр" вивантажувалась. Встигли ж таки красені наші!

Це було неймовірно! Якийсь сюр! Радості не було меж. Охтирчани спочатку не зрозуміли, як в один день 24 лютого в місті разом з  російськими військами, зненацька взялись танки й САУ з українськими знаками, БМП з десантом на борту у формі з жовто-блакитними шевронами?!! Ми радо вітали наших бійців, розмахували руками. Воїни у відповідь махали також, а далі мчали на бойових машинах по вулицям, на зустріч ворогу.

  Отаке було в Охтирці, 24 лютого. День початку війни, вторгнення росіян. З коліс  бійці зразу вступали в бій з ворогом на вулицях міста й околицях. Виставили блок-пости скрізь.

   93-тя славетна бригада! Її командири знають свою справу. Зайняли всі панівні висоти кругом міста, на Монастирській горі. Підрозділи швидко розосередились по окремим навколишнім селам. Зокрема, в Олешні, звідки "Градами" лупили по оркам в окупованому Тростянці. Холодноярці - фахівці бою, таких за бойову майстерність гордо іменують ще - "вовки війни". Військова частина відома з початку бойових дій 2014 року. Пройшли Донецький аеропорт, Піскі, Іловайськ. І тут Охтирка. "Вовчари"  зразу накинулись на ворогів, давай їх рвати. Русня почали розбігатись хто куди, від несподівано отриманої відсічі в Охтирці. З розбитих російських вантажівок висипалася їхня парадна форма. Бійці розповідали, що ешелони холодноярців повертались додому на ротацію з АТО. Їх розвернули наказом і послали на Охтирщину...            Рятівники Охтирщини, бійці - Холодноярівці  з 93-ої бригади... Священна місія наших ЗСУ на землі, як Ангелів - захисників.

  Наші Ангели - рятівники, Ангели - оборонці у плоті... Вони заряджали оточуючих оптимізмом, вірою в неминучу Перемогу. 93-ю командування кидає на самі гарячі місця фронтів. Багато з них поклали свої  життя, за нас, щоб ми жили на квітучій землі, не стали рабами, не втратили країну, державність...  Пам'ятаймо!

Доземний уклін, вам бійці, й вічна повага! ЗСУ Слава! Воїнам холодноярцям - Слава!!!  (Виклав допис лікаря Бориса Первушина зі скороченнями).  

  Від себе додам, був у ті дні момент, коли мене майже охопив розпач. Але, ось до церкви заходять троє військових з круком на шевронах - 93-ї бригади! Від їхніх очей просто йшло якесь переможне світло, це були незвичайні хлопці! Здалося, що я скільки живу, не бачив таких людей, вони вселяли безмежну впевненість і якусь надзвичайно потужну силу. Захотіли придбати хрестики. Зав'язалася розмова, були раді, що це - українська церква, я просив їх не покидати нас/в сенсі місто/, на що вони відповіли мені: "А навіщо ж ми сюди приїхали?".  Взнавши, що мої діти в ЗСУ, обійняли. І на мене найшов тоді такий спокій і така віра в нашу Перемогу, яка ні на мить не полишає мене і донині. Звісно, найперше заспокоїв найближчих з громади, рідних, тих хто тоді залишився в Охтирці...

   Слава 93-й! Слава Україні! Героям Слава!".

"Міжнародний день рідної мови"

  Шановні друзі!  Сьогодні ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її, бо  - українська мова - це мова свободи і волі, могутня зброя українського народу у боротьбі за незалежність і перемогу!

  Масовий перехід громадян на українську, дерусифікація громадянського простору, стрімкий розвиток і популярність україномовного культурного простору свідчить про те, що багато співвітчизників переосмислили і усвідомили важливість національного самовизначення, у тому числі й через мову, рівень підтримки якої в суспільстві зріс чи не найбільше за роки незалежності України.

  З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим і сьогоденням та майбуттям.

  Отож, бажаємо всім нам утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну і українців.

  До Міжнародного дня рідної мови Ваша бібліотека підготувала на огляд мовну мозаїку "Мова єднання". Завітайте!

"Сто Небесних Янголів..."

   20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року  "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні".

  10 років тому, у самісінькому центрі Києва, пролилася кров людей, які відкрито виступили проти беззаконня тодішньої влади та несправедливості. Загинуло більше сотні чоловік. Цих людей ми тепер називаємо Небесною Сотнею. Це - Герої, які віддали своє життя за всіх нас, за загальнолюдські цінності, за захист прав людини. Люди, які протестували проти злочинних дій режиму, походили зі всіх регіонів України, були на Майдані і охтирчани. Всі вони були дуже різними: і за релігійними вподобаннями, і за політичними переконаннями, і за соціальним статусом. Але було у них дещо спільне, єдине: всі вони мріяли жити у незалежній, вільній Україні. Ці люди відчували себе європейцями та мріяли про європейське майбутнє своєї країни.

   Ми мусимо пам'ятати не лише про вбитих Героїв Небесної Сотні, а й про їхні родини, про скривджених та скалічених, чиї долі зламав той режим. До Вашої уваги бібліотека представляє вахту пам'яті  "Сто Небесних Янголів...".

   Небесна Сотня - справжні Герої! Вони загинули за Україну! Так як і в сьогоденні гинуть Герої, які своєю мужністю, стійкістю, героїзмом, ціною власного життя знову ж таки, виборюють для України, для всіх нас, волю, свободу,  незалежність та цілісність держави. Але Герої не вмирають! Вони завжди будуть в нашій пам'яті та наших серцях.

                                                       СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

"День Державного Герба!"

 Шановні українці! Сьогодні, 19 лютого, відзначаємо - День Державного Герба України! 

Сонце промінцями чаклувало,

Золотий тризуб намалювало.

Символ нашої держави — України, 

Сильної, незламної країни. 

Сяє він яскраво для всіх нас, 

І нагадує нам кожен день і час, 

Що ми славного, козацького є роду, 

Перешкод і зла не боїмося зроду. 

  Саме цього дня, в 1992 році,  Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті - національний символ українців часів визвольних періодів XX ст., який має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба.

  Історичні факти свідчать про те, що Тризуб має історію, починаючи з князівського роду Рюриковичів. Цікавим фактом є те, що з часів Української Народної Республіки Тризуб був затверджений  Державним Гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

  Вже багато століть герб єднає нас, українців. Український Тризуб уособлює для нас зв'язок з нашими пращурами, а також прагнення України, українського народу до власної державності, соборності, незалежності. І сьогодні він на наших прапорах і зброї, золотом виблискує, як символ незламності духу і  мужньої боротьби проти російського окупанта.

  Бібліотека, в день сьогоднішнього свята, представляє до Вашої уваги  історично-інформаційну довідку "Тризуб - наша гордість і слава!".