"Ще не були епохи для поетів,
Але були поети для епох!"
Ці слова Ліни Костенко засвідчують велич Тараса Шевченка – Поета, Художника й Пророка,
який, простуючи крізь століття в сьогодення, начебто стає сучасником і
співучасником наших патріотичних діянь. Для справжніх геніїв час не вимірюється
датами народження і смерті: їхні ідеї і
творче надбання перебувають поза часом, вони безсмертні! Високо підняв Шевченко
поетичне світло своє – і стало видно по всій країні, куди кожен з нас мусить
простувати. Він володів чудовим даром, завдяки якому міг не просто талановито
оповідати і малювати, але й пронизати читача словом, як променем. Письменник з
кріпаків, цькований, засланий, нещасливий в особистому житті, він віддав себе
всього Батьківщині і в цім творчім пориві наче намагався віддати їй
водночас свою повноту і завершеність.
Слово його животворяще стало ядром нової сили – народності, яка утвердила на всі
віки українську суть. Думи народу, його сподівання і прагнення були для Шевченка
тим джерелом, яке підтримувало в ньому полум'яний вогонь, що не згасав у його
душі від юних років аж до останніх хвилин тяжкого життя. Байдужим до переживань
Тараса можна вважати того, хто не здатний підніматися сходами духовного поступу,
якими так важко і болісно піднімався Тарас Шевченко, всеукраїнський
Кобзар.
Усі головні закони сьогоденного життя України ґрунтуються на Шевченковій
ідеології, сприяють поглибленню нашого розуміння національних особливостей
українського народу. Знову й знову перечитуючи сторінки "Кобзаря" та його
"Заповіт", ми відновлюємо вірність ідеалам геніального поета, видатного
державницького мислителя, найгуманнішого Пророка
України. І кожного року, весняної пори, а саме 9 березня вся Україна шанує Великого Кобзаря.
З нагоди вшанування пам'яті Тараса Григоровича Шевченка в нашій бібліотеці було організовано та представлено читачам книжкову викладку. Переглядаючи літературу, представлену на викладкі, користувачі бібліотеки відкрили для себе не тільки Шевченка-генія, але й Шевченка-страдальця.
Великий Тарасе - ти пам'ятав про Україну, а Україна пам'ятає тебе...
"В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну...
Привітай же, моя ненько!
Моя Україно!
Моїх діток нерозумних
Як свою дитину."
("Думи, мої, думи...")
Немає коментарів:
Дописати коментар