"Роки війни - століття пам'яті"

                                           Весна така, аж серце завмирає!
                                           Земля квітує та звучать пісні.
                                           І свято Перемоги йде до краю,
                                           Найкраще наше свято навесні...

             Війна - це горе, сльози. Вона постукалася в кожний дім, принесла лихо: матері втратили синів, дружини-чоловіків, діти залишилися без батьків. Тисячі людей пройшли крізь горно війни, випробували жахливі муки, але вони вистояли й перемогли. Перемогли в найважчих із всіх воєн, перенесених дотепер людством. І живі ще ті люди, які в найтяжчих боях захищали Батьківщину. Війна в їхній пам'яті спливає найстрашнішим сумним спогадом. Але ж вона нагадує їм про стійкість, мужність, незломність духу, про  дружбу та єдність, а ще вірність своїй Вітчизні!
            Нехай ніхто з нас не забуде, хто і як боровся за нашу волю й щастя. Ми в боргу перед тобою, Солдат! І поки є ще тисячі не похованих і на Пулковських висотах під Санкт-Петербургом, і на Дніпровських кручах під Києвом, і на Ладозі, і в болотах Білорусії, ми пам'ятаємо про кожного солдата, що не повернувся з війни, пам'ятаємо якою ціною він добув Перемогу.
           Кожного року наша бібліотека проводить цикл заходів до дня Великої Перемоги, і цей рік не винятковий. В переддень свята ми привітали нашого користувача  Лапіна Олександра Івановича - ветерана Великої Вітчизняної війни зі святом. Читачі бібліотеки ознайомилися з виставкою-пам'яттю "Уклін живим-загиблим Слава!", також було організовано відео-перегляд подій війни "Така жадана Перемога" для всіх бажаючих користувачів.
           Нашій активній читачці Макаренко Клавдії Григорівні на момент початку війни виповнилося лише 13 років, але вона і досьогодні пам'ятає увесь той жах і біль, який пережила вона та її родина у роки Великої Вітчизняної. Без сліз ніколи не згадує ті події і лише говорить:" Дай Боже , щоб це лихо ніколи не повторилося. Хай нам не платять пенсії, ми виживемо, але нехай кругом  буде тільки мир." Ми також говоримо :"МИ ЗА МИР!", а про події тієї страшної війни будемо пам'ятати та зробимо все, щоб не допустити нової біди, та ще, вклонимося доземно нашим ВЕТЕРАНАМ - здоров'я ВАМ, добробуту та чистого неба і нехай береже всіх нас Господь!



Макаренко Клавдія Григорівна