Сидів Святий, закрив лице руками.
Перечитав півторби вже листів…
І, геть ніяк, не міг прийти до тями
Від побажань, здавалось малюків.
Вони просили зовсім не для себе,
І не про те, що мріялось торік…”
Закрий для нас, Святий Миколо, небо!” –
благання, аж, зривалися на крик.
Читав Святий про вибухи, руїни…
Пекли вогнем з надіями листи…
А як же вам, малята України,
Жаданий мир у торбі принести?
Як повернути дім, квартиру, хату?
Чи місто, що від попелу сніжить?
І як підняти з-під надгробка тата?
А скільки їх в землі сирій лежить…
Як відшукати сиротам матусю?
А де знайти утрачених батьків?
Я до дітей тепер іти боюся…
Боюся цих дорослих малюків.
Звернувся із молитвою до Бога
І про бажання щирі розказав.
Найголовніше зараз – Перемога.
І кожному, як міг допомагав.
Друзі! Завітайте до бібліотеки та разом з книгою пориньте у світ народних звичаїв та традицій України. Бібліотекар проведе для Вас народознавчу інформ-хвилинку та запросить до запашного чаю. Чекаємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар